Мій прадідусь, Колісник Родіон Олексійович, народився 23 листопада 1929 року у сім'ї колгоспника в селі Щасливому Кіровоградської області. Крім нього батьки виховували ще двох дочок. Молоді батьки тяжко працювали, але були щасливі, споглядаючи на своїх трійко діточок. Прийшла біда. Війна забрала батька в дітей, їх опору і захист. Голод і нужда поселились у хаті. Діти їли козельки, це така рослина, і виливали ховрашків із нірок. Намагались ходити до школи, замість зошитів були старі газети, замість чорнил – ягоди бузини. Але найгірше було попереду. В село прийшли фашисти. Хата мого дідуся була добре збудована і гарна з виду. Тож німці зупинились на їх подвір'ї. Матір з трьома дітлахами була змушена ночувати в сараї на знятих з петель дверях. Їсти зовсім нічого не було, доїдали помиї після окупантів. Мій дідусь був найменшим, але добре пам'ятав ті страшні роки. Минула війна, всі четверо вижили. Дідусь закінчив школу, відслужив в армії і повернувся в рідне село. Одружився і виростив двох дітей. Був комбайнером і неодноразово нагороджувався найвищими відзнаками за свою працю. На перших сторінках районної газети, майже щороку, друкували його усміхнене обличчя на фоні пшеничних ланів. Дідуся Радика часто запрошували в місцеву школу розповісти про воєнні роки, він із задоволенням відгукувався на таке прохання. Мій прадідусь Родіон був дуже шанованою людиною у своєму селі. Олексійович, так шанобливо називали його односельці. Він був добрим батьком, чоловіком і дідусем, надзвичайно-моральною людиною. Мені дуже пощастило, що в мене був такий прадідусь. Я ним дуже пишаюсь і ніколи не забуду.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"