Приймала участь у бойових діях з літа 1943р. по квітень 1944р. (8 місяців) у складі 31 ОДЕБ - Окремого дорожньо - експлуатаційного батальйону. І далі розповідаю про наступні епізоди війни, свідком яких я була. Пізнє літо 1943р. Німці відступали, і ми щоб бути ближче до Дніпропетровська, переїхали із Джамбула в Єйськ, тільки що звільнений. Звідси я пішла добровольцем в армію. Це був 31 ОДЕБ - окремий дорожньо - експлуатаційний батальйон,в якому я прослужила з осені по весну (1943-44рр.), вісім місяців. Наш ОДЕБ відносився до Окремої приморської армії. І було це на Кубані. В ротах (їх було 4) був взвод регулювальників; господарчий взвод, який забезпечував харчування, баню, дезінфекцію одежі; і наш дорожній взвод, який ремонтував дорогу. Все робили руками: розбирали розрушені будівлі, на носилках підносили матеріали і вирівнювали дорожнє полотно. Рядовий склад - дівчата, молоді жінки, були й вільно найомні, чоловіки - командири. В той час на нашій дільниці царив відносний затишок, правда брали м. Темрюк. Мабуть, найбільший клопіт нам і місцевому населенню завдавали міни. Німці пішли, а міни залишалися. Так підірвався на міні командир моєї роти і маленький син хазяйки, у якої ми стояли. Найважче для мене, мабуть, було стояти на варті, охороняючи ротне майно. Стоїш одна, темно, фронт близько і звідусіль тобі здається, лізе німець .А стріляла, я хоч нас і вчили, зовсім не дуже добре, летіли кулі частіше мимо. Там ми жили і працювали на війну. А потім прийшла весна. Окрема приморська готувалась до перебазировки в Крим, а я демобілізувалась в кінці квітня 1944р., а в серпні отримала диплом в Дії ТІ. Захистила. Працювала викладачем в ДІІТІ, з 1949 р. - ГПІ (придніпр. промстрой проект) інженер, потім - начальник відділу.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"