Тривалий час народи всіх радянських республік жили дружно і мирно. Проте, на світанку 22 червня 1941 року світ і тиша були порушені фашистами. Люди були в паніці, на вулицях все гуркотіло і вибухало. Почалася жорстока війна... найстрашніша війна. Скільки жертв! Скільки спалених міст, селищ і сіл! В цей тяжкий час дітям з міст довелося встати за верстати на заводах, на місця своїх братів і батьків, що пішли на війну. Не доїдаючи і не досипаючи, діти стояли біля верстатів і випускали снаряди для танків, гармат. Сільські хлопчаки та дівчата йшли в ліс і ставали партизанами. Підривали німецькі ешелони з військовою технікою і ризикували життями. Дуже важко довелося дітям воєнної доби. Вчорашні випускники шкіл, які мріяли вступити в інститути та в подальшому присвятити себе улюбленій справі, ще зовсім юні та недосвідчені, йшли добровольцями на фронт. Серед них був і мій прадідусь Іванисенко Ілля Леонтійович. Народився 16 червня 1925 року в селі Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області. До Великої Вітчизняної Війни працював у колгоспі. З початком війни переганяв худобу у Кострому, так як він не досяг призивного віку. Призвався до лав армії після повернення. Пройшов всю війну до Чехословаччини. Був двічі поранений. Друге поранення було саме в Чехословаччині, де й перебував у госпіталі. Рядовий. Має нагороди: медалі за відвагу. Після війни повернувся до рідного села, де жив і працював. Прадідусь не любив говорити і розповідати про війну. Дуже багато болю і горя він бачив. Дуже багато втратив друзів на фронті. Помер 20 січня 1998 року. Я дуже пишаюся своїм прадідом та іншими героями-визволителями, які не ? вагаючись не жаліли себе заради нашого мирного та спокійного майбутього. Хочу, щоб довго та щасливо жили наші ветерани. Люди! Ви повинні пам'ятати тих, хто скоїв цей подвиг в ім'я нашої Батьківщини!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"