Мого прадіда звали Ігнатенко Михайло Сергійович. Він народився 8 листопада 1922 року. Дідусь брав участь у Великій Вітчизняній війні. Був рядовим. Я не можу розповісти усе, тому що він не любив говорити про війну. Для нього це була болюча тема. На його очах гинули друзі. Лише на День Перемоги, коли випивши чарчину плакав і згадував товаришів, що не повернулися додому, він починав розказувати. Мій прадід з товаришем потрапили в полон, утекли звідти. Їм потрібно було десь заховатись. Прадід запропонував сховатись у лісі, бо знав, що німці бояться лісів, тому що там можуть бути партизани. Але друг не послухав і сховався у скирті. Незабаром прибігли німці, розстріляли сіно і пішли далі. Так на очах мого діда загинув його найкращий друг. Мій дід мав багато медалей та орденів. Він був дуже гарною людиною, прожив 85 років і влітку 2008 рокупомер. Я вдячний йому за те, що він зробив для мене і для нашої країни. Я його пам'ятатиму.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"