Коли почалась війна йому ледве виповнилось 16 років.Звільнивши з кровопролитними боями Естонію, дійшовши до річки Одер, не обминула зла куля Хоменка Д.О.: він отримав тяжке поранення, яке потребувало перенести не одну операцію, а госпіталізація затяглася на цілих 8 місяців. Вибрався він з тих жахливих лещат смерті завдяки витривалості, мужності та волі до життя. Серед нагород мого рідного дідуся і дорогі йому медаль «За мужество» і орден «Великої Вітчизняної війни», за який йому пропонували немалі гроші. Та пам`ять не можна продати – вона безцінна.