Гужва Григорій Васильович народився 14 травня 1912 року в с. Новоолексіївка, Запорозька область, у сім'ї селянина. У 1928 році закінчив семирічну школу і вступив до Запорізького машинобудівного технікуму. У 1932 році був відправлений на Вятський машинобудівний завод, після цього переведений на Запорізький машинобудівний завод, де працював до 1934 року конструктором. У 1934 році був призваний на дев'ятирічну військову службу в РККА. 3 листопада 1934 року по листопад 1936 року служив у Києві в 133 механізованій бригаді начальником радіостанції. 3 листопада 1936 року по березень 1939 року працював на комбінаті Запоріжсталь кунструктором-механіком. У березні 1939 року по мобілізації Запорізького обкому КП(б)У був відправлений на Західний кордон на спецбудівництво в 236 управління на 50-у будівну ділянку. По 22 червня 1941 року працював там механіком ділянці. 3 червня 1941 року на посаді автомеханіка 50 будівничої дільниці 236 армійського управління військово-польового будівництва Південно-Західного фронту. Був у званні старшини. 3 листопада 1941 по лютий 1942 роки працював начальником майстерень 28 окремого батальйону 13 саперної бригади 5-ї саперної армії. 3 лютого 1942 р. переведений начальником радіостанції командуючого артилерії дивізії спочатку Брянського, а потім Білоруського фронту. У жовтні 1944р. був командирований у сталінградське артилерійське училище, яке закінчив у грудні 1945 року. Демобілізувався в запас у званні молодшого лейтенанта-артилеріста. Отримав вогнестрільне пораненя, яке нагадувало про себе протягом усього життя. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки; медалями "За відвагу", "За перемогу над Германією". Медаль "За відвагу" отримав за те, що під час бою за П'ятихатки під невщухаючим вогнем противника, ризикуючи життям, забезпечив зв'язок між командними пунктами. У цьому бою і був поранений. Після війни працював механиком, начальником механічного цеху. Має 4 доньки і сина. Помер 16 квітня 2001 року.