Мій дідусь, Григорій Федорович Гуща усю війну прослужив у медичній службі на передовій. Їх шпиталь, де надавали допомогу пораненим, йшов весь час за військами. Коли кінчався бій, дідусь разом з другими медичними працівниками проповзали по полю брані, збираючи солдат, котрі самі не могли дійти. Дуже часто німці намагалися завадити їм це зробити, обстрілюючи місця, де лежали наші поранені. Приходилось дуже часто вкладати поранених на себе і разом повзти, або класти на шинель, гілки і таким чином доставляти у шпиталь. Після того, як усіх поранених збирали, починали їх лікувати. Когось відправляли у тил, де не було боїв, когось оперували зранку на місці, а комусь надавали допомогу, та солдати продовжували воювати. За сміливість і таку тяжку службу дідусь був нагороджений орденом Червоної зірки, а також медаллю «За відвагу» та «За бойові заслуги». Всі чотири роки , літом та зимою, без даху над головою дідусь пройшов Україну, Росію, Польщу, Латвію, Німеччину. Він нагороджений медаллю «За взяття Варшави», «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Берлина». Війну дідусь закінчив у Берліні у званні лейтенанта медичної служби.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"