Мій прадідусь у воєнні роки Мій прадідусь, Губарьов Дмитро Павлович, народився 14 жовтня 1922 року в с. Гречено Петриківського р-ну Дніпропетровської обл.. У перші місяці війни працював на будівництві захисних ліній на р.Дніпро, а 21 серпня був мобілізований в ряди Радянської Армії та направлений на формуючий пункт в м. Ростов на Дону. Згодом був направлений на навчання в Урюпінське військове училище, яке закінчив в травні 1942р. по прискореному курсу підготовки офіцерського складу. Після цього - на посаду командира взводу, був направлений в розпорядження Сталінград-ського військового округу ( назначений в 173 стрілковий полк 189 стрілкової дивізії командиром взводу.). У червні 1942 брав участь в боях за взяття м. Харкова. У серпні та вересні 1942 року їх дивізія, утримуючи величезні бронітанкові сили, була оточена німцями. У жовтні 1942 р., будучи пораненим, він потрапив у полон. Всіх поранених та полонених використовували на різних роботах у місті. У листопаді 1943р. йому та його товаришам вдалося втекти. У лютому 1944 р. в складі резервної роти був направлений на передову. Брав участь в боях за звільнення с. Погребінці та м.Вінниця. Отримав чергове поранення та був направлений у військовий шпиталь. Згодом брав участь у звільненні міста Кракова. 20 лютого 1944 року в боях за м. Струлим був тяжко поранений у груди і направлений у шпиталь глибокого тилу на лікування. Після війни працював в Іванівській СШ Петриківського р-ну Дніпропетровської обл. викладачем фізичного виховання та військової підготовки юнаків. Згодом закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут. Отримав професію агронома та почав викладати в школі предмет хімії. За відмінне виконання бойових завдань мій прадід був нагороджений Орденом « Червоної зірки», медаллю за «Відвагу», медаллю за перемогу над Німеччиною. 25 жовтня 1945 р. був демобілізований та переведений в запас. Я дуже пишаюся своїм прадідусем і вдячна йому за все.