Мій прадідусь, гвардії старшина Григоренко Микола Степанович, народився 22 травня 1920 року в селі Глинянець Вінницької області. У 1940 році прадідусь був призваний до лав Червоної Армії. Коли розпочалася Велика Вітчизняна Війна, він служив в артилерії. З перших днів війни він разом з військами Червоної Армії відступав по території держав Прибалтики. 8 вересня 1941 року він опинився в оточеному Ленінграді. Майже три роки, а точніше 900 днів він провів у оточеному місті. У місті, яке весь цей час боролося з ворогом та голодом. В Ленінграді не вистачало їжі, снарядів, набоїв, але місто мужньо трималось. За час блокади прадідусь їздив «Дорогою життя», яка проходила по замерзлому озері Ладога. У 1942 році прадідусь був нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». Коли 18 січня 1943 року блокада була прорвана, прадідусь у складі Червоної Армії визволяв все ті ж держави Прибалтики, яки залашили відступаючи у 1941 році. Там його і застала Перемога! У 1946 році, повернувшись додому, він відновлював зруйноване під час війни. Помер він 19 липня 1994 року. Я його не знаю, але дуже пишаюсь, що у мене був такий героїчний прадідусь!

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"