Мій прадідусь, Гриценко Леонід Григорович, народився 4.01.1922 року. Після закінчення середньої школи вступив до військового училища. У 1941 році разом з однокурсниками пішов на фронт, не закінчивши училища. Диплом про закінчення училища та звання лейтенанта були видані достроково. У 22 роки він одержав звання підполковника, але командування написало в анкеті «молодий». У 1942 році він попав в оточення. Сім діб німці обстрілювали ліс, в якому були наші солдати, і переконавшись, що в живих нікого не залишилось, відступили. Багато людей тоді загинуло, але були і ті, кому в цьому аду вдалося вижити, серед них був мій дідусь. 2 серпня 1944 року із гармати, на якій воював мій дідусь, було зроблено перший постріл по фашистській Германії. Це була пушка-гаубиця №3922. Після цього пострілу гармата повинна була бути відправлена до Музею Збройних Сил Москви, але по дорозі загубилась і в мирний час була учбовою зброєю у військовій частині. Пізніше її знайшли за викарбуваним на ній номером. 6 травня 1971 року гармату було урочисто перевезено та встановлено в Музеї Збройних Сил. Кожного року, 9 травня, ветерани збираються в Москві біля тієї уславленої гармати. Після звільнення з армії, Леонід Григорович працював на Південному машинобудівному заводі ім. О. М. Макарова у місті Дніпропетровську. У 1988 році мого прадідуся, Гриценка Леоніда Григоровича, було поховано з усіма військовими почестями на Сурсько-Литовському кладовищі.