Мій прадідусь Грибанов Петро Олексійович народився на Волзі в 1914г. До війни вчився в аероклубі. Призвали до армії в 1939 році. Був льотчиком-інструктором. Прадідусь навчав молодих призівників льотній майстерності. У 1941 році почалася війна. Прадідуся направили в місто Оренбург, де він продовжував навчати літати молодих курсантів. У 1942 р. пішов прадідусь на фронт і воював на Другому Українському напрямі. Прадідусь був безстрашним, літав на бомбардувальнику і бомбив ворога. Звільняв Росію, Україну, Польщу. Навесні 1944 року прадідусь був поранений в голову. Після шпиталю його направили в тил учити літати молодих льотчиків. Попри те, що він був в результаті поранення інвалідом ІІ групи, його призначили штурманом ескадрильї і заступником командира ескадрильї. У 1954 році його комісували в званні майора на пенсію. Після війни дідусь продовжував працювати на благо Батьківщини. Помер прадідусь в 1992 році у віці 78 років. За героїзм, мужність проявлені в роки Великої Вітчизняної війни і доблесну працю в мирний час прадідусь нагороджений орденами і медалями.