Юрій Степанович народився у 1918 році в с. Знам’янка у Запорізькій області. В 1937 році він вступив до Харківського університету і провчився там до 1939 року. В жовтні цього ж року за спеціальним набором Юрія Степановича відібрали до військового Льотного училища, де він навчався до січня 1941. На початку Великої Вітчизняної війни він був вже молодшим лейтенантом у складі військової ескадрильї авіаційного полку. З першого і до останнього дня війни Юрій Степанович здійснював на бомбардувальниках рейди в глибокі тили ворога, знищував важливі німецькі об’єкти. У травні 1942 року під час повернення з завдання його літак збили німецькі зенітки, але йому вдалося посадити літак. Важко пораненого в ногу в тилу ворожих військ діда врятували партизани. Через два місяці після цього Юрій Степанович знову повернувся на фронт до свого полку. За період війни діда двічі був важко поранено, у нього була контузія, два рази його літак збивали німці. За бойові заслуги Юрій Степанович був нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Бойового Червоного прапора, орденами Слави І та ІІ ступеню, орденом Вітчизняної Війни ІІ ступеню, медаллю За відвагу та іншими нагородами. Війну дід закінчив вже майором на посаді заступника командира льотного корпусу, яким командував Василь Сталін (син Йосипа Сталіна). У 1942 році у нього народилась донька, моя бабуся. Дружина Юрія Степановича – Тетяна Максимівна, моя прабабуся – усі роки війни чекала на чоловіка, незважаючи на двічі отримані похоронки.