На цьому фото ми бачимо двох молодих зосереджених чоловіків. Зліва сидить мій прадід. В цей момент він мріяв про чудове майбутнє: про те, що його сім’я буде процвітати. Його донечки знайдуть своє місце у житті, а кохана дружина завжди буде поряд. Але мрії скінчились і прийшла вона… Жорстока, страшна кровопролитна війна. Олександр пішов на фронт у 1940 році. Він пообіцяв, що буде слати листівки. Мій прадідусь став розвідником. Його товариші захоплювались його силою і розумом, а він думав, тільки про сім’ю. В його останньому листі йшлось про те, що вони йдуть на Сталінград. Нарешті все закінчиться і життя буде мирним і щасливим. Але доля подала останній і найсильніший удар. Олександр, як завжди тихо зі своїми товаришами проходив через поле, але раптом вилетів снаряд і його відкинуло на декілька метрів. Як розповідали товариші, його забрали до госпіталю. Але єдиний лист, який заставляє тривожити серця: «Погиб, пропавший безвести…»

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"