Історія війни в моїй сім'ї пов'язана з життєвим шляхом мого прадіда Гнашко Олександра Андрійовича. Народився прадід в далекому 1914 р., у 1938 р. закінчив сільгосптехнікум. З перших днів війни був мобілізований до лав Червоної Армії. З 1941 р. по 1943 р. Олександр Андрійович брав участь в бойових діях на Північно-Західному фронті, був командиром кулеметної роти. Військові дії проходили в досить складних умовах, посеред лісів та боліт Калінінградської області. В перші два роки війни не вистачало особистого складу, боєприпасів, продуктів харчування. Досить часто кулеметна рота прадіда змушена була виходити з оточення, втрачаючи воїнів. Починаючи з кінця 1942 р. Північно-Західний фронт отримав підкріплення Далекосхідну і Сибірську дивізію та військову техніку і загони, які наносили несподіваніі удари по німецько-фашистським військам. В цих боях прадід Олександр був поранений. Поранення було не тяжким, пуля пройшла вище лівої ключиці. Після одужання прадіда направили на Другий Український фронт, яким командував маршал Толбухін. З цим фронтом мій прадід Олександр звільняв від німецьких окупантів Україну, Молдавію, Угорщину. В січні 1945 р. Олександр Андрійович був тяжко поранений. Той бій був на підступах фашистів до Будапешту, районі озера Балатон та містечок Сехешвейервар і Бички. Німецькі окупанти хотіли взяти реванш та затримати наступ Червоної армії, вони організували танковий контрнаступ. Бій був тяжким, несподівано був утрачений зв'язок зі штабом і саме мій прадід отримав завдання налагодити зв'язок. Виконуючи цей наказ, він був поранений, але наказ був виконаний. З 1945 по березень 1946 р. прадід лікувався у госпіталі міста Сочі. Війна для нього закінчилась в чині капітана у відставці, він був нагороджений багатьма орденами та медалями.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"