Гернець Григорій Онуфрійович народився 17 червня 1930 року. Проживає в селі Василівці Солонянського району Дніпропетровської області. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, йому було одинадцять років. Батьки не воювали на війні. Батько: Гернець Онуфрій Михайлович, 1883 року народження. Мати: Гернець Палагія Василівна, 1886 року народження. Вони працювали в колгоспі «Червоні хвилі». У дідуся було 4 брати: Володимир, Олексій, Андрій, Михайло; 3 сестри: Саша, Мотя, Галя. Брати воювали на війні. Брат Андрій загинув ще на початку війни. На той час він служив термінову службу на кордоні. В листі до батьків він писав, що щось має статися. І це був його останній лист… Німці з’явилися у їхньому селі уже через місяць після початку війни. Люди всі працювали на току, коли приїхали німці. З машини вийшов майор і став звертатися до людей українською мовою. Він говорив, що прийшли визволителі, і що їм тепер стане краще жити. Розкидав гроші й змушував людей збирати їх, а фотограф все це фотографував. Потім вночі зайшло військо. Вони маскувалися в садках. Німці стали заводити свої порядки поставили коменданта, вибрали старостів. Примушували дітей разом із старими працювати на них. Комендант стежив за людьми. Як тільки хто зупинявся, не працював, то він бив їх батогом. У них в селі німці відкрили школу. Хотіли дітей навчати німецькою мовою. Але діти не хотіли вчитися і бешкетували. Розбирали парти, столи. В класі висів портрет Гітлера, так вони повиколювали йому очі. З великою швидкістю німці їздили на мотоциклах по селу. Тоді діти вирішили перетнути дорогу дротом,але вчасно подумали, що це може зашкодити односельцям і не стали цього робити. Ще він пам’ятає, як пололи кукурудзу і багато посполювали. Потім руками рили ями і закопували її, щоб німці не побачили і не били їх. Німці розводили коней. І одного разу староста вирішив поміняти коней. Попросив дітей це зробити. Але німці це помітили і примусили повернути коней. «Звідки нам було знати, - говорить дідусь, - що вони були під номерами». Над селом літали радянські літаки і розкидали листівки. В тих листівках вони писали, щоб люди не вірили німцям, що скоро вони звільнять їх від окупантів. День Перемоги зустрів з радістю. Три його брати повернулися з війни живими і здоровими.