Мій дідусь був зовсім маленьким коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Його дитинство пройшло без батька, тому що той пішов на фронт, як і багато інших чоловіків. Мій прадідусь тільки повернувся з лав навчання, одружився, чекали народження мого дідуся, як розпочалася Велика Вітчизняна війна. Він дуже любив небо, навіть писав вірші про небо, а його товариші брали гiтару чи гармонь й вигадували мелодії. Згодом він і сам навчився грати на акордіоні . Але йшла війна і було не до розваг. Німецькі війська мали плани нападу на Радянський Союз й добре підготувалися. Ставили перед собою дуже серйозні задачі, такі як: Зненацька нанести удар, щоб розгромити радянську авіацію й домогтися повного контролю у повітрі. Потім з неба підтримувати сухопутні війська напередодні на полях боїв. Планували й немало сил витрачали , щоб літаки з неба руйнували транспортні зв’язки, щоб унеможливити перекид військ як на лінії фронту так і в тилу. Тому рано-вранці 22 червня 1941р Німеччина почала війну з неба. Лави Радянської армії поповнювалися не тільки досвідченими дорослими людьми а й зовсім молодими хлопцями, які були зовсім без будь якого життєвого досвіду. Мій прадідусь попав до лав авіації. Був у батальйоні забезпечення польотів. Скорочено OБТО. Їх батальйон перекинули аж на Урал. Там було дуже холодно, іноді мороз опускався нижче 50 градусів. Там він і відморозив собі ноги… І хоч важкі були умови, він не нарікав, а робив усе можливе в його силах, щоб допомогти своїм товаришам, які здіймалися в небо як орли. Хоч рідко але знаходив час й писав листи своїй мамі та коханій дружині. Писав що був поранений, лежав у госпіталі. Згодом прийшла похоронка. Бабуся не вірила що він загинув, серце їй підказувало що він живий. Й згодом вона отримала лист від нього, який берегла усе своє життя й чекала на його повернення. Але він так й не повернувся, як і багато інших загинув хоч так мало залишалось часу до великої перемоги, яка прийшла 9 травня 1945року.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"