Моя пра-прабабуся Фесенко Марина Степанівна(1906р.-1985р.) народилася в місті Пирятині, що на Полтавщині, за часи другої світової війни жила в окупованому місті з двома дітьми(одна рідна, а інша ні). Під час окупації не раз і не два могла загинути від артилерійських обстрілів, але завдяки нескінченній любові до своїх дітей та невгамовній жаги до життя змогла вижити та зберегти життя для своїх дітей. Нарешті, після двох довгих років окупації місто вщент розбите, але не скорене ворогом, було визволене силами радянської армії. В 1943р. коли моїй бабусі було вже 10 років вона пішла в перший клас, але її мати не змогла самотужки утримувати сім’ю і її маленька дочка була змушена покинути школу і піти працювати у вишивалью. В 13 вона вже працювала та допомагала матері, війна фактично забрала в неї дитинство.