Дишук Георгій Никонович згадує:"10 листопада 1943 року я, у складі загону із десяти чоловік, був відісланий у село Софіївку брати язика. Під гіркою, залігши в чеканні фашиста, я і Гезь Микола були обстріляні німецьким снайпером. Мене було тяжко поранено у ногу, а Гезя Миколу у плече. Загін, взявши "язика" повернувся в частину. Мене відправили до шпиталю м. Дніпропетровська, а через місяць до міста Слав'янська. Після цього ще лікування у щпиталі м. Тбілісі. Через чотири місяці мене комісували і встановили інвалідність ІІ групи".