Невеличке село Ульянівка загубилось серед безкрайніх степів України. І славне воно нашими людьми, з діда-прадіда землеробами. Я хочу розповісти про колишнього нашого сусіда, мені за віком, майже прадіда Івана Єфремовича Данилка. На війні з перших днів. Був двічі поранений. Осколок з плеча вийняли медики вже після війни. Одного разу дідусь був у розвідці. Проявивши кмітливість, він украв у німців двоє коней з повною бричкою боєприпасів та причепною гарматою. За цей подвиг його нагородили медаллю «За відвагу». Є в нього також медаль «За оборону Кавказу» та інші. Перед Радянськими Збройними Силами стояло завдання зупинити фашистську групу армій «А», обезкровити її в оборонних боях і підготовити умови для переходу в наступ. Радянські війська зупинили ворога на підступах до Орджонікідзе, ліквідували загрозу виходу фашистів на південні схили перевалів центральної частини Головного Кавказького Хребта та на туапсинське направлення. Зазнавши великих втрат (понад 100 тис. осіб), фашистські війська припинили наступ і перейшли до оборони. У ході Кавказької операції радянські війська змушені були в складних умовах тимчасово залишити ряд районів Північного Кавказу і тим самим виграли час для підготовки повного розгрому ворога. Комуністична партія та Радянський уряд високо оцінили ратний подвиг воїнів-захисників Кавказу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1944 р. була запроваджена медаль «За оборону Кавказу», якою було нагороджено близько 600 тис. осіб. Прадід розповідав нам про зустріч на війні з двічі Героєм Радянського Союзу Амет Султан Ханом. Тоді він був ще зовсім молодим хлопчиною. Однополчани називали його ласкаво Аметка або соколом, бо він дуже любив небо. В одному з боїв Аметка збив знаменитого німецького Барона, льотчика-аса, за плечима якого було безліч переможних боїв у Європі. Взятий у полон німець забажав побачити, хто його збив. Тоді йому показали невисокого чорнявого хлопчину у брудному комбінезоні. Барон не повірив. Коли фашисти почали бомбити аеродром, Аметка перший піднявся в небо. Розпочався бій. Барон весь час спостерігав за нашим соколом, дивуючись його сміливості й майстерності ведення бою. Багато німецьких літаків було збито, а решта відступили. Льотчики повернулись на аеродром. Німецький Барон, схиливши голову, вибачився перед Амет Ханом і подарував йому найвищу нагороду Вермахту, яку він мав (діамантовий хрест). Це говорить про те, що майстерність, бойовий дух наших льотчиків у роки Великої Вітчизняної війни визнавався навіть загарбниками. Перемогу у війні здобули захисники, вихідці з великим міст та маленьких сіл. Я думаю, що ці люди повинні стати для нас взірцем для наслідування. Їхня сміливість і рішучість, віра в Батьківщину — це гарний приклад для сучасної молоді, якій розбудовувати незалежну Україну. Після війни Іван Єфремович Данилко працював на тракторі у колгоспі, завфермою, на вівчарні та цегельні. Він був комуністом і завдання, які давали йому, виконував добросовісно. А ще в нашого сусіда був найкращий виноградник на селі. Вже немає прадідуся і багатьох інших захисників Вітчизни, але пам’ять про їх безсмертний подвиг жива в наших серцях.