Мій прадідусь, Чуприна Олександр Григорович (1919 – 2000), служив в армії, коли почалася війна. І він і його товариші по службі першими стали на захист Батьківщини, їм було по 18 років. Зі зброї у них була одна стара гвинтiвка на двох, але вони мужньо пiшли в бiй. Але усi вони були взятi в полон, бо нiмецькi вiйська були краще озброснi. Дiдусю вдалося втекти, вiн дуже довго йшов через лiси до рiдного села, додому. Коли вiн зайшов до хати його не впiзнали навiть рiднi. Коли вiн пiдлiкувався, то знову рушив на фронт. Велися важкi боi. Пройшов усю вiйну разом з товаришами, вони мужньо захищали нашу Батькiвщину, дiйшли аж до Берлiну. Але пiд Берлiном бiля дiдуся вибухнув снаряд i вiн знепритомнiв. На щастя йому допомiг друг, котрий витяг його з поля бою, його направили до шпиталю. Так нашi люди пройшли усю вiйну, захищаючи Батькiвщину, захищаючи блакитне небо над нашими головами. Ось так важко вони подолали цей тяжкий шлях, шлях до перемоги. У мого прадідусья було дуже багато орденiв та медалей, вiн з гордiстю одягав iх на День Перемоги – 9 травня. У наших серцях цi героi житимуть завжди, ми завжди пам'ятатимемо iх, вони житимуть у наших серцях вiчно.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"