05.07.1904р.-29.01.1990р. Дата 9-го травня – наповнює серця гордістю за подвиг радянського народу,який виграв битву з фашистами. Багато синів і дочок України назавжди залишилися лежати у своїй і чужій землі,вони не хотіли війну і не думали про смерть. Мій дідусь Прокіп теж не хотів війни. Він працював ковалем у селі. У нього було щире серце й сильні руки , виробляв лопати,граблі та інше. Його шанували всі в селі. Але трясовина війна не пожаліли нікого,він пішов на фронт захищати рідне квітуче село Роздори , рідну оселю від фашистів. Був кілька разів поранений в ногу,в голову,лікувався,але завжди на фронті був на передовій. Смерть була поруч,але йому всміхалася доля вона була вище смерті. Багато його друзів назавжди залишилися молодими. Після війни,дідусь самовіддано трудився в колхозі «Коммуніст» Синельниковського району,обробляв і засіював землю і продовжував працювати ковалем ще багато років. Він був на зустрічі з ветеранами війни у Автрії,зустрівся з бойовими побратимами. Мій дідусь Чередниченко Прокіп Іванович (5:07:1904-29:01:1990) мав дуже багато військових нагород за перемогу у Великій Вітчизняній війні (1941-1945). Низький уклін усім захисникам Батьківщини,спасибі що ми щасливі і вільні,що ми радісні,живі і що нам усміхається сонце і чисте небо над нами. Спасибі тобі мій дідусь. Я тобою завжди горджусь .