Семен Михайлович народився 18 листопада 1907 року в м. Урюпінську Волгоградської області на Полтавському хуторі. У 1941 році поступив до лав Червоної армії. У цей же рік під час німецького-фашистського нападу на укріплений район Дніпропетровськ – П’ятихатки – Кривий Ріг його загін був оточений ворожими військами. Мого прадіда з іншими вояками захопили в полон. На початку вересня 1941 року мій прадід потрапив до концтабору для військовополонених у селі Аполонівка. Там, серед колони полонених червоноармійців, його впізнали дружина та діти. За шматок сала і пляшку самогону жінка вмовила німців відпустити Семена Михайловича з полону. Ті погодились, при цьому наказавши рідним, принести йому цивільний одяг. Пробувши один день вдома, мій прадід пішов до знайомих по вулиці, з проханням забрати деяких полонених з полону, нібито це їхні родичі. Перебуваючи в селі, мій прадід зібрав гурт людей, з числа колишніх полонених, з метою перетнути лінію фронту. У жовтні 1941 вони разом вчинили втечу з села Аполонівка. Німці й місцеві поліцаї помітили втечу групи людей, котрі перебували на обліку у поліцейському комісаріаті як військовополонені. Втікачі, у тому числі і мій прадід, були змушені переховуватись від переслідування у річці Сура, використовуючи порожній стовбур очерету для дихання. Перебуваючи в такому стані добу, дочекавшись ночі, військові товариші рушили на схід. Після чого були захоплені в районі села Новоолександрівка місцевою поліцією. Їх помістили в невідомий сарай, у якому вони перебували добу. Полонені помітили, що їх охороняє лише один поліцай. Мій дід запропонував полоненим воякам вбити цього поліцая і втекти з під варти. Прадід і ще один товариш скоїли задумане і здійснили втечу. Але інші, перебуваючи в пригніченому стані, не наважилися втікати і залишились в тому сараї. Вранці поліцаї побачили вбитого охоронця і зниклих двох заарештованих. Фашисти жорстоко розправились з невинними людьми, зачинили двері сараю, в якому перебували заарештовані, обклали приміщення соломою і підпалили… з живими людьми. У 1942 році Семен Михайлович потрапив на передову лінію фронту. Його бойовий шлях пройшов Сталінградом, Варшавою, Берліном. У нього була важлива місія, його назначили першим номером кулеметного розрахунку. У 1943 році отримав поранення. Війну закінчив у Потсдамі під Берліном 2 травня 1945 року. Після важких, тривалих, кровопролитних боїв, мій прадід, Бурченко Семен Михайлович, був нагороджений медалями: «За Відвагу», «За взяття Варшави», «За взяття Берліну» та орденами «Великої Вітчизняної війни І та ІІ ступеня», орденами «Слави», «Червоної зірки» та іншими нагородами. Помер у 1997 році.