"Спогади про війну. Це трапилося однієї місячної ночі. Моя бабуся лягала спати. Мені дуже хотілося попитати її про війну. Бабуся погодилася. Я сіла біля її ліжка, а вона, вдивляючись у зорі, почала розповідати про ті жахливі часи. Вона казала: «Та жахлива війна забрала життя багатьох українців, наших родичів, близьких, друзів. Я й досі чую ті вибухи. Одного разу зі мною трапилася така історія. На тій війні я була лікарем, лікувала поранених солдатів. Раптово біля моїх ніг впав чоловік. У нього була величезна рана. Я швидко почала перебинтовувати її. Солдат дякував за таку турботу. Вибухи були ще більші. Раптом я почула чийсь дитячий плач. Вдалині сиділа дитина зі сльозами на очах. Побачивши це, поранений солдат кинувся її рятувати. Залишалося декілька кроків і пролунав вибух. Все змішалося. В полум’ї я намагалася розгледіти пораненого солдата та дитину. Коли полум’я згасло, я побачила те дитя, яке лежало біля воронки. Спробувала врятувати дитинку, та було вже пізно…» «Бабусенько, що далі?» - спитала я. Та бабуся нічого не відповіла, промовчала. Мабуть, гірко було згадувати ті далекі воєнні часи. Цю історію я буду згадувати все своє життя. Бабуся моя, Брехунець Анастасія Іванівна, померла в 2011 році, та пам’ять про неї залишиться в моєю серці назавжди. Вербова Юлія, учениця 7 класу НСЗШ №127"

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"