"Мій прадідусь - Бондаренко Іван Іванович, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Я його ніколи не бачила, але зі слів мого дідуся я дещо про нього дізналась. Прадідусь народився 3 березня 1916 року у Кіровоградській області селі Дмитрівка. Батька звали Іван, мати Харитина. Також у нього була старша сестра Євгенія. У 1937 він став курсантом Одеського піхотного училища. З травня 1938 по травень 1941 – навчався і був шофером при цьому училищі. Получив спеціальність - Механік колісних машин. У травні 1941 був розподілений у 724 стрілецький полк 124, де і працював з травняпо жовтень. С жовтня 1941, мій прадідусь- Бондаренко Іван Іванович почав брати участь у Великій Вітчизняній війні. Під час бойових дій був контужений і потрапив у полон, а потім в концтабір. Мій прадідусь на той час був молодий, сильний, здоровий і тому його не вбили, а примусили виконувати тяжку роботу. Визволили біда з концтабору американці.Але деякі представники влади СРСР вирішили, що мій прадідусь прийняв не вірне рішення, коли погодився на тяжку працю на німців, вони вважали, що треба було померти у концтаборі. Тому, його з товаришами ешелонами перевезли на Колиму, для роботи на забудові Далекої Півночі, де він і робив до 1953 року. Після повернення на Україну, прадідусь зустрів мою прабабусю Устину, і вони одружились. Мій прадідусь - Бондаренко Іван Івановичпрожив дуже важке життя. Він пережив війну і тяжку працю, концтабір і допити, смерті родичів і багатьох друзів. Це дуже шкідливо позначилося на його здоров'ї і тому він рано помер, 12 травня 1984 року, у віці 68 років. Але до самої смерті, для нього головним святом року був День Перемоги, 9 травня! Кожного року він чикав його! А останнього року, перед його смертю, прадід мріяв до нього дожити, і дожив, але пережив тільки на 3 дні."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"