Спогади… Сім*я Бокових мешкали у с.Лучки, Полтавської області. У сім*ї було 14 дітей, яких під час війни було важко утримувати. У самому селі було багато ярів. Перед війною прапрабабуся параска Яківна викопала землянку у одному з них, де піл час війни ховалися діти. Найстаршому було 17, його хотіли забрати до Німеччини. Мого прапрадіда Бокового Антона Андрійовича було відправлено на фронт у 1941 році. При першому бої під Полтавою був взятий у полон, захворів на тиф. Німців відпускали тих хворих-полонених за якими приїзджали родичі, а ті які залишилися, вони абот помирали, або їх розстрілювали. Так і за Антоном Андрійовичем приїхали його дружина. Через хворобу залишився інвалідом, відібрано нижчі кінцівки. Помер у віці 87 років. у 1941 році німці окупували село і стали на постій. Декілька німців жили у хаті бокових, примушували готувати їм. Забирали курей, яйця, тобто – усі продукти тваринного походження Моя прабабуся, Ганна Антонівна, під час війни була дитиною (їй було лише 10 років). Якось вона пррибиралась попід хатою, і дужзе побоювалась того, щоб її побачили німці. Та один з них її побачив, та вдарив по поясці прикладом від гвинтівки, що дало наслідки на все її життя – їй було важко пересуватися. Померла у 2009 році. Наступ Червоної армії був невдалим, тому вони мусили відступити. Але при другому наступі їм вдалося звільнити село від загарбників(1943р.). Прапрадід та прапрабабуся залишились живі, але з дітей вижило лише семеро, інші – померли від голоду