"Бараненко Серафима Тимофіївна народилася 23 лютого 1924 року в селі Талівка Нергомишевського району Челябінської області у великій сім'ї, де було 7 дітей. «Мені було 7 років, коли ми з батьками переїхали в м. Челябінськ, де я й училася. Закінчила 10 класів у 1941 році. Після випускного, повертаючись з зорі, ми почули по радіо про віроломний напад німців - почалася війна. Через 3 дні ми отримали атестати і всім класом пішли до військкомату, там нам дали повістки, де було вказано, щоб через 3 дні з'явилися на збірний пункт. Нам оголосили, що нас направляють в Куйбишевське училище зв'язку на 2,5 роки. В училищі ми провчилися 2 місяці й 20 днів і стали здавати іспити на класи. З 300 чоловік - здали 10 на перший клас і 15 на другий. Нас відразу ж відправили в бойові частини. Ми з подружкою Любою потрапили в м. Москву в окремий радіо-девізіон. Тут в Москві брали участь в обороні міста. Були жахливі бої. Німець стояв біля воріт нашої столиці. Було гасло: «Відступати нікуди - за нами Москва!» Одночасно почали формуватися частини, загони, прибували нові. Сформовані частини з Сибіру, Уралу. Нас, радистів, розподілили в десантно-лижні батальйони. Я була в складі 7 Десантно-лижного батальйону . Добре пам’ятаю, як 30 жовтня німці закидали листівками Москву, запрошуючи москвичів подивитись парад на Червоній Площі німецьких військ. 7 листопада був мороз, ішов сніг, по Червоній Площі йшли наші танки, за ними артилерія і ми - 7 десантних батальйонів. А вночі перейшли лінію фронту і пішли знищувати тили зв'язку німців. Одночасно почали наступати наші війська - йшли важкі бої. Почався розгром німецьких військ під Москвою. Після розгрому нас повернули до Москви. Оскільки я добре говорила по-німецьки, мене та інших відібрали в спец розвідку, і почалося навчання протягом двох місяців. Нашу групу відправили у м. Сталінград, куди ми і прибули, коли почалася підготовка до розгрому німецьких військ. Місто Сталінград було оточене нашими військами, ми повинні були йти з параметрами, але потрібні були тільки офіцери не нижче полковника, але всеодно основна робота була на нас. Після розгрому німецьких військ у місті, наша спецгрупа була закинута на Україну. Наш район був (висадили під м. Павлоградом) ст. Синельникове, Великий вузол. У 1943 році брала участь у звільненні м. Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси. Виконували завдання в Молдові в районі Ясно-Кишинівки. В Білорусії в районі м. Сохачов, Ловичі, Снерневиці. У Польщі, в Варшаві – формування Одер-Берлін спецгрупа виконувала особливо важливі завдання ставки. У 1945 році в травні зустрілась з командуючим 5 ударної армії генералом Берзариним. 10 жовтня були в районі Мінеральних Вод, де брали участь в розгромі чечено-інгушетської банди, які розстрілювали потяги. 20 жовтня 1945 року вступила в технологічний інститут м. Орджонікідзе Осетинської РСР."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"