Мій прадід Баранецький Михайло Вікентійович (08.07.1904 р. – 04.06.1990 р.) народився в сім'ї робітників на Хмельниччині. У 1928 році сім'я переїхала до Дніпропетровська, звідки в 37 років він був призваний на фронт. Розпочав бойовий шлях з міста Синельникове в напрямку Маріуполя (колишній Жданов), продовжив бойові дії на Кавказькому фронті. За період з 1941 по 1944 роки отримав чотири поранення. На підступах до м. Марганцю (Дніпропетровська область) він отримав останнє тяжке поранення, після якого завершив свій бойовий шлях. Довгий час мій прадід лікувався у шпиталі м. Алма-Ата (Казахстан). Повернувшись до Дніпропетровська після війни, працював у обласній психоневрологічній лікарні. Нагороджено його близько 30 медалями та орденом «Велика Вітчизняна війна». Мав нагороди за сумлінну працю в післявоєнний час. Мені було дуже цікаво дізнатися про мого прадіда-героя і я пишаюся тим, що він був одним із тих, хто наблизив велику Перемогу.