Бакулін Борис Петрович (24.06.1920 – 3.05.1992, Запорізька обл.). Коли розпочалась війна, молодому комсомольцю-курсанту Куйбишевського військово-піхотного училища тоді йшов 21-й рік. Бойове хрещення прийняв у Латвії (піхотні війська у складі Прибалтійського округу). За роки війни курсант став офіцером. Пройшов всю Латвію, Україну, Польщу. Під час бойових дій в Польщі був поранений та контужений, через це потрапив до полону (за півроку до Перемоги). З другої спроби разом з побратимами зумів вибратися з полону і дібратися до радянських військ. Після був направлений до піхотного взводу, який прямував на Берлін. Саме в цей час була здобута Велика Перемога над окупантом. Мав бойові нагороди та ордени. В післявоєнні роки Борис Петрович та його дружина Надія Іванівна обрали професію вчителя. Їм так хотілося не бачити сліз на дитячих обличчях, зігріти теплом серця душі дітей війни та передати факел патріотизму. Довгі роки вони працювали в Любомирівському дитячому будинку.