Моя бабуся Валентина пішла працювати на залізницю, в 15 років вона допомагала старшому брату Семену. В 1943 році моя бабуся вивчилась на телеграфістку. В тому ж році її відправили у відрядження в звільнені райони, а саме у Вінницьку область, місто Гайворонь на залізницю. По дорозі в Гайворонь над потягом, в якому їхала моя бабуся та ще приблизно 180 чоловік, пролітали німецькі літаки і почали бомбити. Машиніст, не вагаючись, зупинив поїзд і всі люди, які знаходилися в ньому, повискакували і побігли ховатися, хто куди. Через дві години, коли все закінчилось, люди повернулися в потяг і поїхали далі. Місто Гайворонь знаходилось на відстані 60 кілометрів від фронту. Його тільки-тільки звільнили. І тому всі люди з жахом слухали вибухи бомб та стрільбу кулеметів.