погиб в Румынии 26 августа 1944. Батьку мій! Пішов ти в бій, коли мене ще не було. Писав з надією листи, коли навколо все гуло. Родилась я, ти взнав з листа в Румунії, зрадів, Але в бою замертво впав, уберегтись від злої кулі не зумів. Запеклі йшли бої, кругом горіло все, А мама жде листа, та пошта не несе. Аж ось чужа рука виводить с трепетом: «Люба, загинув Саша як герой, упав на землі чужій, Забрав його із собою війни скажений буревій. Він не один упав в бою, з ним хлопці молоді. Ми залишили їх в Румунії в селі, то добре не у воді. Можливо зможете колись знайти, не знаємо… якесь село біля ріки. Не плач! Йдемо у бій… Жаліємо тебе. Ми, земляки». Скінчилася війна, затихло все. А мама жде. І ось поштар посилочку несе. Зраділа мама: «Він живий!». Але то лише запізнілий лист Заплаканий дідусь-поштар приніс. Притиснула листа матуся до грудей, розкрила. А там малесенька, білесенька перлинка. Та ні – то платтячко малесенький дитинці… Як статися таке могло і де воно взялося? Таїна залишилась… А батько? Його немає… Я пам'ять бережу про нього. А фото – ось воно! Я старша вже давно за нього. Співає донька про війну, про дідуся згадає. Але, нажаль, ні я, ані вона, живим його не знали.