Під час війни був направлений у Владивосток як офіцер керівного складу армії.Під його керівництвом відправлялись на фронт ешелони з танками,боєприпасами,продуктами. У нього було троє братів,які загинули в перший рік війни,захищаючи місто Мена.У центрі міста їм стоїть Пам'ятник. Сергій Прокопович був нагороджений орденами і медалями СРСР. Героїчне минуле моеї родини У моеї рідні воювало людей небагато,наскільки я знаю.Можливо було більше,я знаю лише трьох людей.Один з них по батьковій лінії,це був брат моєї бабусі.Звали його Ярошенко Іван Іванович(1923-1943).Народився в Дніпропетровській обл.Софієвського р-н Адвотьєвка.Він був червоноармієць,стрілець.Довгий час його не могли знайти(де похований,коли помер і як).Тільки 18.03.2010 знайшли архіви та його дані. Другий по лініїм матері.Звали Зеркаль Акім Фелонович(1898-1941)-це мій прадідусь від бабусі.Партизанив на Каховськім водосховище.Як мені розповідала мати,десь,в ночі він пробрався до себе в село,щоб побачити рідню,але його побачив якийсь зрадник та видав фашистам. Третій теж по мамі прадідусь,але вже по дідусевій лінії.Кузнєцов Григорій Ємельянович.По національності був Росіянин.Був звичайним солдатом,але ще потім був поваром.Звання хоч і не велике,але треба ж комусь годувати солдат. Минуле цих людей дуже маловідоме. Війна в Історії моєї сім'ї Мій прадідусь(по материнській лінії)Москалець Микола Афанасійович був 16-ти річним юнаком,коли у 1942 році німці відправили його до концтабору.Там він пробув до 1945 року,доки його радянські війська не звільнили.Він розповідав,що німці були різні: деякі гнобили людей,ображали,провокували на бійки,сильно били самі,а деякі,навпаки.Допомогали людям втекти чи хоча б давали їм залишки своеї їжі. Після війни мого прадідуся призвали до армії,де він прослужив 6 років. У сім'ї моєї прабабусі (по материнській лінії)Кіреївої Марії Іванівні було семеро дітей,воювало з них лише троє.Двоє братів загинули під час наступу німців,а найстарший,Киреїв Іван Іванович,прошов усю війну,отримав багато нагород,завжди носив їх на піджаку,але мало розповідав,за що саме їх отримав.Моя прабабуся Марія Іванівна було в народному ополченні,рила окопи.Згодом потрапила до Німечини,працювала вільно найманою у їдальні військової частини.Там познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком,Москальцем Миколою Афанасійовичем. Антоніна Олексіївна Побережець(прабабуся по батьковій лінії) у роки війни була радисткою, а також вона проявляла топографічні карти.А її чоловік,Малець Микола Харалампійович,був танкістом,командиром екіпажу.Пройшов усю війну,неодноразово був поранений,мав числені травми,опіки.Має ордени за бойові залуги.