Він народився в 1914 році, а помер в 1985. Прадідусь воював під час Великої Вітчизняної війни з першого до останнього дня. Повернувся додому в 1946 році після капітуляції Японії. Служив мій прадідусь на ІІ українському фронті. Війну з Німеччиною закінчив визволяючи столицю Чехословаччини – Прагу. Олександр Михайлович командував мінометною ротою. Був серйозно поранений: осколок від німецької міни влучив йому в ногу, і його він носив в тілі до кінця життя. Мій прадідусь не міг спокійно згадувати часи війни, весь час плакав, але все ж колись розповів, що декілька військових частин в тому числі і його роту направили імітувати наступ Червоної Армії щоб направити німецькі війська хибним шляхом на одній із ділянок фронту. То був дуже запеклий бій, в якому загинула більша частина дідусевої роти, а сам він потрапив до госпіталю. За цей бій мій прадідусь був нагороджений орденом «Вітчизняної Війни ІІ ступеня». Поранення, контузія, довге лікування в госпіталі. Після повернення до мирного життя, прадідусь працював зоотехніком в радгоспі «Дніпро». Його сумлінна праця також відзначалася нагородами.